Цього разу нагадую про важливі речі, які допоможуть йти на власному шляху самопізнання. Мова не лише про медитацію у її "технічному" чи "інструментальному" значенні, а про наші цінності, підходи, мудрість, яка може виростати у процесі. Цей підсумковий випуск може бути регулярним нагадуванням для мене і для усіх, хто слухатиме: ми живі люди, які вчаться впродовж життя. Дякую усім причетним.

Відповіді на питання: 1) що таке метта-бгавана? 2) як медитують діти? чи є шанс, що в дитинстві ми часто медитували несвідомо? 3) як поводитися із мудаками (із допомогою практики медитації)?

Якщо ви це слухаєте, якщо читаєте - тоді у вас живе серце і цей випуск якраз про те, як ми із цим усім можемо бути у практиках медитації. Про брагмавігари, про палітру емоцій, про допомогу собі, а потім може й іншим живим серцям.

У кожного із нас є сусіди. Іноді вони далі від нас, іноді ближче, але зазвичай вони створюють цілу палітру звуків, на які ми реагуємо. Для практики медитації можна використовувати будь-що, що ми переживаємо як досвіди, а тому і звуки можуть стати джерелом інсайтів щодо власних реакцій, емоцій, напружень і травм. У подкасті розповідаю трохи більше про те, чому абетка звуків може бути у нагоді для самопізнання, а також чому навіть звуки перфоратора чи дрельки можуть розповісти багато про нас самих.

Розповідаю про ще одну мову, яку варто вивчати часто, багато, постійно, впродовж життя - це мова нашої уяви. Значна частина нашого внутрішнього світу розповідає про себе у формі уявних образів і символів. Навіть якщо у нас немає вже готового словника, то ми можемо його собі підготувати власноруч, практикуючи візуалізації.

Практика медитації - це не лише про статику і сидіння із заплющеними очима. Це також переведення тих якостей і станів, які ми плекаємо у сидячій позі, у повсякденне життя. Побут, робота, біганина - це ті сфери, де ми можемо проживати кращі досвіди. А тіло - особливе місце, в яке може повернутися відчуття тепла, спокою та енергії.

Одна із ключових проблем у будь-якій практиці - це опора на певний авторитет, досвід, традицію, у якій збережено попередні успіхи та невдачі. Ми усі потребуємо певного "мануалу" для навчання новому.Експериментальний підхід, схему якого описую у цьому записі, має показати нам, що навіть власний досвід і досвід людей, з якими у нас спільні медитативні інтереси, можуть бути фундаментом, надійнішим, ніж будь-які книги чи інституції.

Розповідь про три способи практики із тілом. Від простіших до складніших, залежно від людини і її особливостей. Загальні рекомендації, які разом із загальними заувагами з попередніх випусків можуть лягти в основу тривалої практики, що веде до самопізнання.

Тіло - це особливий простір нашого життя. Усі події, переживання, досвіди, спогади розгортаються саме у тілесних координатах. Ми можемо або обрати традиційну практику ігнорування тіла, або шлях до самозцілення і знайомства із тілесним всесвітом відчуттів. 12 випуск про важливість довіри і відкритості до тілесної мови, яка відбувається постійно, засвідчуючи наш живий статус.

Про важливість прийняття себе, про милосердя, доброту і прощення. Без цих кроків ми будемо постійно воювати із собою, внутрішнім трибуналом і, замість розвиватися, плекати власне щастя, боротися із собою. Цей випуск актуальний постійно, доки ми живі, як нагадування.

Випуск про дихання буде експериментальним. Записував у формі розмови із власним диханням, вербалізуючи ті досвіди, із якими перебуваю щодня. Після тривалої перерви зібрати думки у якусь чітку наукову структуру не дуже вдається, але дихання завжди зі мною.

Про дихання, довіру і повагу.

Коротка розповідь про засоби, які можуть стати у нагоді і полегшити початки практики: світло, запахи, подушки, крісла, лавочки для медитації.

У цьому випуску детальніше відповідаю на питання і розповідаю про позу, тіло та налаштовування на практику через нагадування собі про гідність, прийняття, довіру і доброту до себе.

Ідея наступних кількох випусків виникла у процесі розмови із другом щодо музики. Ми зазвичай слухаємо вже готовий продукт, вмикаємо якийсь програвач, колонки або навушники і здається, що вже все працює достатньо. Однак музика і звучання залежать від дуже багатьох факторів, які пов’язані між собою у палітрі подій. Це і налаштування інструментів, їхнє визвучення, запис, комбінація із іншими інструментами, створення мелодії, канви, а згодом відтворення – через налаштовані пристрої і важливо розуміти, що усі ці процеси є дуже фізичними, підпорядковуються певним законам природи. Це не означає, що магії не існує, метафізика не має значення, а езотеричне знання – повна дурня. Це означає, що магію можна знайти у процесі там, де ми зазвичай не підозрюємо про її існування. У нашому із другом випадку магія звуку проявилася внаслідок змін у подачі струму на прилади. Можливо рекомендації щодо фізики медитації допоможуть побачити, пережити магію, яку я спостерігаю на власному досвіді і не втомлююся дивуватися.

Запис робився у лісі, тому дещо шумить вітер у вухах. Це про наші власні пригоди і подорожі. Про союзників і монстрів.

Сила усмішки, яка рятує, повертає теплий спектр емоцій і нічого не просить у відповідь.

е одна суперсила - інтерес, цікавість до себе і світу навколо. Здатність маленьких філософів і філософинь.

Про суперсилу, без якої ми можемо зламатися, навіть не розпочавши практики медитації.

як справжні дослідники ми ставимо фундаментальні питання - для чого ми медитуємо? Що хочемо розвивати і пізнавати? Із чим хочемо навчитися бути?